А все почалося у 1980 –х роках, коли Віктор увійшов у художнє життя Харкова, заявивши про себе активною життєвою і творчою позицією, мистецьким темпераментом, організаторськими здібностями. Тоді ж і визначилися сюжетно-тематичні і жанрові напрямки творчості – пейзаж, натюрморт, інтер’єр сільської хати, міська та сакральна архітектура, жанрові роботи, портрети.

Віктор Ковтун поєднав у собі талант творця, викладача, організатора. Художник у першому поколінні, своєю працездатністю та відданістю мистецтву, в кожній сфері досяг значних успіхів.

Його роботи зберігаються в Національному художньому музеї України в Києві, в Харківському, Дніпропетровському, Чернігівському, Херсонському обласних художніх музеях, в Національному художньому музеї у Львові, у Львівській художній галереї та у багатьох інших художніх музеях України і за кордоном, у приватних колекціях України та інших країн світу. Роботи Віктора Ковтуна – обов’язковий атрибут приватних збірок колекціонерів, політиків та бізнесменів. З 1980 року художник є постійним учасником всеукраїнських і міжнародних виставок.

Найвідоміші роботи Віктора Ковтуна з зображеннями міського пейзажу прикрашають чи не кожен кабінет високопосадовців, серед яких і Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Євген Кушнарьов, Володимир Литвин та багато інших українських та зарубіжних політиків.

Але в цій статті хочеться приділити максимальну увагу іншій тематиці у творчості Віктора Ковтуна, а саме – пейзажам рідного краю та картинам, насиченим спогадами та емоційним враженням від дитинства, де художник з надзвичайним теплом і щирістю зображує рідних та близьких людей, описує типовий сільський ритм життя.

Художник оспівує в пейзажах свій рідний край. Здається жоден куточок Чернігівщини, жоден фрагмент побуту земляків не залишилися без пильної уваги майстра. Не важливо, зима чи літо, осінь чи весна – Ковтун пише усі пори року з величезною любов’ю до життя, з теплом і трепетним відношенням до рідної землі.

Ось перед глядачем у всьому своєму величчі постає зимовий ліс («Додому»), з якого повільно виїздить чоловік на возі, мабуть, батько художника. В цій роботі художник майстерно зумів уловити швидкоплинний момент, коли ось-ось настануть сутінки і на землю опуститься чорна зимова ніч. Настрій морозного дня, засніженого лісу відчувається дуже реалістично.

Ціла серія епічних пейзажів рідної Чернігівщини, таких як «Осінь в Мезині», «Стара криниця», «Диканські дуби», «Зимові будні», «Зима прийшла», «Везуть сіно», «Березневий день» та інших – всі вони ілюструють просте сільське життя і у кожному стільки правди у передачі настрою природи, в описанні побуту селян! Навіть якщо в сюжеті художник не пише людей, завжди є натяк на їхню присутність – відро для набирання води, що стоїть на криниці, немов його тільки-но, пару хвилин, як поставили туди; копиці сіна під снігом нагадують про тяжку працю людини. А десь видніється хатинка, в якій зараз, у цю зимню пору, тепло і затишно.

Жанровим сценам у творчому доробку Віктора Ковтуна слід приділити особливу увагу. В подібних роботах художник виступає перед глядачем вдумливим аналітиком, уважним спостерігачем та першокласним розповідачем. В кожній жанровій картині закладена своя цікава історія.

Ось перед нами «Ветеран». Ранньою весною вийшов, опираючись на палицю, старенький, а за ним – все його господарство: хатина та садок, домашня живність. І відчувається, що він живе не один, що є кому про нього потурбуватися. Протилежне враження складається від роботи «Вдовець», де старий дідусь гріється на вечірньому сонечку. І ніби то охайна хатинка і кущ квітучого бузку створюють затишок, але відчувається самотність цього чоловіка.

В інших своїх роботах («Вересень у Крисках», «Осінь на Чернігівщині», «Полудень», «Весняні турботи», «Перед Різдвом») майстер описує у всіх деталях специфіку сільського життя – різноманітні заняття людей та влаштування їхнього побуту.

З надзвичайно складним технічним завданням в образотворчому мистецтві, таким, як написання «білого на білому», художник справляється першокласно у своїх зимових пейзажах, майстерно володіє передачею світло-тіні і об’єму.

Особливу увагу слід приділити жанровим роботам з портретами батьків (Диптих «Пам’яті батька. Іще удвох, іще разом», Диптих «Пам’яті батька. Зустрічають онуків»). На задньому дворі, описаному художником у всіх подробицях – тут і старий віз, і сіно, дрова та доски, домашня птиця – усі атрибути сільського побуту, - в центрі композиції, у повний зріст, майстер зображує найрідніших людей – батька та матір. Вони стоять, притримуючи за вуздечку коня, немов позують сину. Надзвичайно тепле полотно, не лише по колориту, але і в емоційному плані. Це – «картина-історія», немов іконографія сільського родинного життя. В ній головні герої виступають одночасно і конкретними постатями (батьки художника) і абстрактними (як відображення батьків людини, що виросла у селі і знає весь уклад цього життя). Робота асоціативна, надзвичайно атмосферна і «настрієва», спонукає до теплих спогадів і роздумів.

Окремо хочеться згадати про серію робіт Віктора Ковтуна, в яких він фокусується на фрагментах, але настільки майстерно описує їх, що вони перетворюються в самостійні твори. У серії «Інтер’єру сільської хати» на окремих полотнах оспівані сільська піч, стіл зі свіжовипеченим хлібом на ньому і всюди безліч вишитих рушників, настінних ікон, ліжко з цілою горою подушок, вишиті наволочки, портрети прадідусів та прабабусь на стіні, книжкова полиця і вишиванки, вишиванки, вишиванки… Ці спогади дитинства з любов’ю передані майстром, привертають увагу глядача, який також знаходить в них свої власні асоціації. Всі ці роботи надзвичайно декоративні, світлі тонально, та містять в собі безліч яскравих акцентів, які сприймаються як коштовні прикраси, що мерехтять різними барвами.

Особливе значення в цих «інтер’єрних» роботах відведено портретам матері художника, яка то сидить коло стола з квітами, то випікає хліб у печі, а десь присіла, чекаючи своїх дітей до обіду. Вона – головний творець цієї сімейної гармонії та домашнього затишку. Всі роботи сповнені почуттям ідилії.

Cеред фрагментарно-декоративних робіт Віктора Ковтуна – безліч теплих «уривків» із дитячих спогадів. Він пише курочок коло хати, під вікном, на сіні («Теплий ранок», «Сільський ранок»), гусей, що пливуть по воді (»Пливуть гуси»), або просто ходять по засніженому подвір’ї («На білому снігу роменські гуси велично ходять, наче лебеді»).

Взагалі, тема гусей лейтмотивом проходить через всі роботи сільської тематики Віктора Ковтуна («Осінь на Чернігівщині», «Горобиновий вечір», «Вечір в Мезині»). Він може прописувати їх фігури, сміливо і емоційно працюючи пензлем, а може лише схематично додати їх до пейзажу. Але у всіх випадках вони сприймаються дуже реалістично , як і всі інші атрибути та герої з полотен майстра. Художник взагалі надзвичайно майстерно вміє навіть схематично-емоційною манерою написання передати усі характери і твір виглядає дуже реалістично.

Творчість Віктора Ковтуна - унікальний феномен в українському образотворчому мистецтві. Художник поєднує у своєму мистецтві стільки різних тем та жанрів, скільки їх взагалі є у самому житті, і в кожній темі він постає перед глядачем прекрасним колористом та майстром композиції, талановитим художником, вдумливим і чесним.